Фактори ризику та діагностика

Більшість хворих, які мають Інфаркт міокрада (ІМ) мають також  ішемічну хворобу серця (ІХС). Фактори ризику включають високий артеріальний тиск, паління, цукровий діабет, відсутність фізичного навантаження, шкідливе харчування, ожиріння, високий рівень холестерину в крові та надмірне вживання алкоголю. Повна закупорка коронарної артерії, викликана розривом атеросклеротичної бляшки, зазвичай є основним механізмом виникнення Інфаркта міокрда (ІМ). Рідше Інфаркт міокарда (ІМ) спричиняються спазмами коронарних артерій, які можуть бути спричинені кокаїном, значним емоційним стресом (широко відомий як синдром Такоцубо або синдром розбитого серця) та сильним переохолодження/різкою зміною температури. Діагностика, при підозрі на Інфаркт міокарда (ІМ), включає електрокардіограму (ЕКГ),  ЕХО-серця, аналізи крові та коронарографію. ЕКГ, яка є записом електричної активності серця, може підтвердити ІМ з підйомом сегмента ST (STEMI). Одним з основних маркерів, при виникненні Інфаркта міокарда (ІМ) є підвищення тропоніну в крові.

Лікування, якщо у пацієнта Інфаркт міокарда (ІМ):

Включає в себе швидку доставку пацієнта в спеціальну лікувальну установу, обов’язкову термінову госпіталізацію у спеціалізоване інфарктне відділення, бажано – у блок інтенсивного спостереження, лікування та реанімації.

При відсутності протипоказанням при Інфаркті міокарда (ІМ) використовують тромболітичну терапію.

Якщо Інфаркт міокарда (ІМ) був непролікований, виник більше ніж 6 місяців тому, то необхідне додаткове дообстеження – коронарографія, за допомогою якої лікар-хірург визначить подальшу тактику лікування, яка найчастіше складається з аорто-коронароного шунтування або встановлення стентів в просвіт коронарних артерій.